Але, ребят, у меня история такая смешная вчера случилась, вы не поверите! Я, такой наркоманчик гопник, решил себе кодеин купить, и тут завалился закладкой в районе. Ну, я быстренько забежал к своему кидале и попросил у него дозу, он, конечно, нахмурился, но все равно продал. Ну, я же крутой, меня не так просто запугать!
Короче, взял я этот кодеин и решил проверить, как он работает на меня. Взял я его через рот, чтобы по-настоящему почувствовать эффект. И, братцы, я офигел! После нескольких минут я просто оторвался от реальности и начал задвигаться в своем воображении.
Вы только представьте: я вижу себя, как мчится на велике по заброшенной дороге, вокруг все цветет и пахнет. Я так красиво кручусь на своем воображаемом велике, что просто сказка! Я чувствую себя свободным и невероятно сильным, словно настоящий герой наркотического мира.
Но вот к черту, всегда бывает факап в самый неподходящий момент! Как ни странно, шиза меня оставила, и я внезапно осознал, что нахожусь в своей совсем не волшебной квартирке с грязными стенами и замазанными окнами. Мираж развеялся, и я понял, что все это просто воображение. Но, даже несмотря на это, я не могла оторваться от моего воображаемого велосипеда.
Знаете, ребята, быть на расслабоне так классно! Когда ты катишься на воображаемом велике, ты забываешь обо всем – о проблемах, о реальности. Тебя словно носит ветер, а у тебя вокруг все красиво и светло. Я настоящий король своего воображаемого мира!
Хотя, конечно, я все равно знаю, что это только временная утечка от проблем. Кодеин — это всего лишь пластырь на рану, который помогает мне отломаться всухую от ломки. Но, ребята, я такой крутой, что даже этот пластырь мне нужен не всегда!
А еще вчера, когда я так красиво катался на своем воображаемом велике, я встретил на своем пути кидалу. Он такой наглый тип, предлагал мне какую-то новую закладку, обещал, что это еще круче кодеина. Ну, я не дурак, я знаю, что лучше не связываться с такими липовыми штуками. Не надо мне этот факап!
Я все таки решил придерживаться своего воображаемого велосипеда, он меня никогда не подводит. Только вот, что еще смешнее – когда я задвигаюсь с кодеином, я начинаю вспоминать о прошлых велосипедных покатушках. И, знаете, ребята, было однажды такое дело, я решил покататься на реальном велике после пары закладок кодеина.
И что вы думаете? Через пару минут я просто отломался всухую! Велосипед подо мной стал плавиться и исчезая, а я оказался просто на земле, разбитый и обдолбанный. Вот вам и рай на велике, и все такое. Вот это и есть настоящий факап, блядь!
Но, ребята, я не теряю надежды. Я знаю, что мой воображаемый велик всегда ждет меня. Он мой настоящий друг, мой спаситель от реальности. И хоть это и шиза, но я продолжаю верить, что однажды снова смогу прокатиться на нем и уйти от всего этого говна. Пока что, придется задвигаться дальше по этой заброшенной тропе, но я знаю, что в конце ее меня ждет мой воображаемый велосипед и расслабон.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
